суботу, 14 березня 2015 р.

Синя троянда

Таємничий синій відтінок троянд став еквіватентом  неможливості. Досягнути неможливого - так тлумачилася синя троянда у вікторіанську епоху. Відбувалося це тоді, коли мова квітів вважалася дуже популярною. Деякі письменники у своїх творах зображували знаходження блакитної троянди, як набуття мети життя
«Блакитна троянда» – саме так незвично і, погодьтеся, не зовсім природно, а швидше надумано та з фантастичним відтінком назвала Леся Українка свій перший драматичний твір, який вилився на папері у психологічну драму.




так, ніжні і чутливі слова Лесині надихнули мене на цю крихітку вишивку.. саше- наповнені пахучими суховцітами, натуральні тканини- бавовна, льон , дерев'яні гудзички- ось вийшло таке тріо саше, з вишитою бірочкою



Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, ти, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу.
Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю в дикому бажанні загинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись... А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе.
Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує.
Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою, тремтячою рукою, вона тремтить, як струна, - все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, - ох, у тривких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни... 
Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів'ялі троянди? 
Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми? 
Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О візьми мене з собою, і нехай над нами в'януть білі троянди! Візьми мене з собою. 
Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає?
О, дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в'януть, в'януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже... 
Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий! 
І нехай в'януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди. 

7.ХІ 1900
Леся Українка

7 коментарів :

  1. Оля, як мені подобаються ваши роботи, та з якою зацікавленністю я читаю ваши пости... Доки читала вашу розповідь про синю троянду, аромати сухих трав, якими ви наповнили саше, нібито проникнули в мою оселю и наповнили її... я відчуваю їх аромат...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. дякую, Татка!!! до мене на ти) дякую, що читаєте- і пишете відгуки!! я їх дуже чекаю, бо тоді відчуваю , що все це- заради когось і викликає емоції!!!

      Видалити
  2. Олечка, продолжай! У тебя очень красивые работы и интересные истории к ним.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. спасибо!! иногда кажется- уж очень все просто... но по-другому не получается)

      Видалити
    2. Где же просто)) столько много деталей, которые хочется рассматривать, одна только безумная гамма синего чего только стоит, такие сочные цвета!!! Постоянно возвращаюсь к этой последней фотографии ради цвета!))
      Не обов'язково відповвдати мені на россійській, я украінка, але у повсякденному житті розмовляю російською, тому так і пишу, так швидше висловлювати думки))

      Видалити
  3. Как я люблю синий и все его оттенки! Залюбовалась фото и постом целиком :)

    ВідповістиВидалити
  4. Олю, дякую. Дуже зворушливий пост. Люблю твій блог, тут стільки проникливих і глибоких думок, що пробуджують різні почуття, про які я вже забула, ніби їх і не було в моєму серці.
    Дякую.
    Саше дуже гарне!

    ВідповістиВидалити